Принципово вирішила написати цю статтю українською. Але хочу звернути увагу читачів на розвиток і вільне використання мов національних меншин. Торік за ініціативою Народного депутата Вадима Колесніченка було прийнято Закон про засади державної мовної політики. Ні для кого не є таємницею,що Україна – багатонаціональна держава. На теренах країни поряд живуть українці, росіяни, білоруси, поляки, молдовани, вірмени, татари, цигани. У кожного народу незалежно від громадянства свої традиції , звичаї, одяг, а насамперед мова. Саме право кожного громадянина України на вільне користування рідною мовою і намагався захистити Вадим Колесніченко разом з Народним депутатом Сергієм Ківаловим співавтором закону. В той же час більшість його опонентів намагалися довести, що цей закон проти україномовного населення і звужує права української мови. Все це незважаючи на те, що в шостій статті закону чітко вказано,що українська мова була і буде державною і жодне положення не може звужувати сфери використання державної мови.
Згідно вищевказаного закону статус регіональної мова нацменшин набуває в тому регіоні де для понад десяти відсотків жителів вона є рідною. В окремих випадках за рішенням місцевої ради може бути регіональною мова ,носії якою складають менше 10% від загальної кількості населення. Взагалі дія закону поширюється на 18 мов. Ні для кого не секрет,що на території України згідно останнього перепису проживає більше 14 мільйонів етнічних росіян,що складає більше 20% від усього населення країни. Крім цього багато українців за походженням переважно спілкуються російською. Ось чому саме російська мова в багатьох областях рішеннями місцевих рад була визнана регіональною. Тобто мовою, яка за бажанням громадян використовується в роботі органів місцевого самоврядування, судочинстві, вивчається в навчальних закладах.
Слід нагадати, що Одеська обласна рада також прийняла рішення надати російській мові статус регіональної, яке було прийнято на позачерговій сесії в серпні минулого року.За результатами останнього опитування понад 46% жителів одещини називають рідною російську мову. Тобто і в нашому місті Котовськ представники влади повинні вживати заходи щодо захисту прав російськомовних громадян. Нормативні акти мають друкуватися не лише українською, а ще й регіональною мовою. Посадовці повинні вільно володіти державною мовою,також при необхідності вони мають право спілкуватися російською. Судочинство за згодою сторін може здійснюватися як державною так і регіональною мовою. Батьки мають право обирати мову навчання для своїх дітей.
Представники опозиційних сил неодноразово звинувачували прихильників Закону про мови в небажанні вчити українську. Саме тому я зазначила,що буду писати державною мовою. Я підтримую мовний закон, я поважаю право кожного громадянина нашої держави вільно користуватися рідною мовою. Сила України в рівноправ’ї і єдності людей всіх національностей, які мешкають на її території.
Наостанок хочу нагадати рядки одного з віршів відомої української поетеси радянського періоду Любові Забашти. Саме ця поезія розкриває суть Закону про основи державної мовної політики.
Мова кожного народу Неповторна і — своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші — трелі солов'я. На своїй природній мові І потоки гомонять; Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. Солов'їну, барвінкову, Колосисту — на віки — Українську рідну мову В дар мені дали батьки. Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас,— Бо ж єдина — так, як мати,— Мова в кожного із нас!
