Котовська міська лікарня:реалії сьогодення

Актуальне інтерв’ю з головним лікарем Олександром Жуковським

Олександре Вільовичу, прокоментуйте ту інформацію, яку сьогодні поширили деякі місцеві ЗМІ та Інтернет- ресурси. Мова йде про те, що нібито Ви особисто, чи з вказівки міської влади, саботували створення єдиного міськрайонного лікувального закладу, до складу якого мала б увійти і колишня відділкова лікарня ст.. Котовськ?

Чесно кажучи, я був здивований, коли прочитав в «Котовських вістях» та на деяких сайтах, що саме міська влада ігнорує створення єдиного закладу охорони здоров’я. Це не що інше, як перекручування істини з ніг на голову. Позиція моя і міського голови – однакова. Ми маємо зберегти єдину систему охорони здоров’я, яка до цього працювала, і добре себе зарекомендувала. І, не важливо, називалась лікарня районною свого часу, чи сьогодні міською, ми, і тоді, і тепер обслуговували мешканців і міста і району.

За нашим прикладом намагались об’єднати системи охорони здоров’я міста та району у Білгород-дністровську та Ізмаїлі. Їхнє керівництво приїздило вивчати наш досвід,  але через проблеми з фінансуванням, сумарно завеликим штатом медпрацівників, містечкові амбіції, інші негаразди, наша модель там не спрацювала.

Однак кожен організатор охорони здоров’я погодиться, що функціонування об’єднаної системи більш раціональне,  адже зменшуються витрати на утримання адміністративно-господарського  апарату, а , значить, більше коштів витрачається на потреби охорони здоров’я. Це – по-перше. А, по-друге, функціонує  організація без будь-яких розбіжностей, адже має єдине керівництво. Та й при великому, тобто об’єднаному  бюджеті, легше забезпечити наявність вузько направлених відділень та широкий спектр медичних послуг, як це сьогодні є  у нас. 

До цього року в місті існувала і відділкова лікарня ст.. Котовськ, яка частково фінансувалась і з міського бюджету, хоча левова частка фінансування надходила від залізниці. Втім, в зв’язку  з  реформуванням, залізниця відмовилась утримувати   відомчий заклад охорони здоров’я. І, це не тільки в нашому місті.

Я постійно читаю медичну пресу, і можу зробити висновок щодо того, що проблеми з прийняттям органами місцевого самоврядування на свій баланс колишніх залізничних лікарень по всій країні стоять дуже гостро. Як правило, в цих містах вже існують муніципальні заклади охорони здоров’я, які здатні надати якісні медичні послуги, в тому числі й залізничному контингенту. Тому місцевій владі інколи важко вирішити подальшу долю колишніх відомчих лікарень. Дехто відмовляється брати їх на баланс, дехто, після взяття, відразу реорганізовує такі лікарні.

В нашому ж випадку, і місто, і район дали згоду на прийняття відділкової лікарні до комунальної власності. Однак керівництво цієї лікарні обрало район з не зовсім, як на мене, зрозумілих міркувань. Чи проводились якісь фінансові розрахунки щодо раціональності саме такого вибору, важко сказати. Тим не менше, керівництво відділкової лікарні подало до уряду рішення райради та пакет документів, наслідком чого і стало урядове рішення щодо передачі її на баланс району. Наступним логічним кроком стає створення районної лікарні, що і було зроблено.

У разі, якби відділкова лікарня перейшла на баланс міста, її колектив влився б в наш колектив. Так, не обійшлося би без скорочення, яке проводилось би на паритетних засадах. Тобто, і в міській лікарні, і у відділковій.

Та попри створення районної лікарні, наші можливості все одно залишатимуться більшими, адже частка бюджету  міста  на охорону здоров’я значно перевищує районну. В цьому році по місту 26 млн. грн.., по району лише 16 млн. грн.

Але тільки на утримання ФАПів та амбулаторій в районі потрібно понад 5 млн. грн.., а ще терапевтичне відділення Новоселівської лікарні… А створення і утримання нового адміністративного апарату по орієнтовним підрахункам потягне аж на 1 млн. грн.. Разом районний  бюджет має викластися на утримання першого рівня медичної допомоги десь на 6 млн. грн.. На ті 10 млн. грн.., що залишаються, не можливо буде утримувати районну лікарню навіть у тому стані, який вона має зараз.  По суті, новостворена районна лікарня є неповноцінною, адже не може на разі надати навіть обов’язковий  перелік стаціонарної медичної допомоги. Серед іншого, в лікарні немає пологового, дитячого, інфекційного, та деяких інших відділень. Не кажучи вже про спеціалізовані, як-то неврологічне, офтальмологічне, психіатричне тощо. Навіть, якщо і буде спроба створити такі відділення, то де брати фахівців?! На це у районній лікарні немає, ані коштів, ані можливостей.

На даний час, я не бачу перспектив існування районної лікарні, як повноцінного  медичного закладу, який би відповідав сучасним вимогам. 

Повертаючись до питання нібито ігнорування з мого боку  створення єдиної системи охорони здоров’я міста та району, мушу зазначити, що я отримав запрошення, в якому йшлося про створення районної лікарні. Судячи зі всього, питання вже було формально вирішено. Та цього дня я перебував на колегії в області, тому фізично не міг бути присутнім, про що заздалегідь попередив.

Скажіть, Ви, як депутат райради, намагались довести недоцільність створення районної лікарні, і чи були суттєві зауваження у керівництва району щодо якості обслуговування сільського населення в міській лікарні?

Перед укладанням угоди на фінансування між райадміністрацією та керівництвом міста на початку фінансового року, я постійно  доповідав про стан охорони здоров’я в районі та звітував про витрачання коштів, адже це питання завжди виносилось на сесію райради. Жодних суттєвих зауважень щодо якості надання медичних послуг мешканцям району не було, окрім того, що інколи в лікарні мають місце черги.

У своїх звітах я завжди оперував цифрами, які говорять самі за себе. Ось лише  кілька прикладів. В 2013 році фінансова частка району орієнтовно складала 14 млн. 800 тис. грн.. Витрати ж на обслуговування сільського населення склали 17 млн. 300 тис. грн.., тобто на 2,5 млн. грн. більше. Ця сума була, так би мовити,  компенсована вже за рахунок міської частки спільного медичного бюджету. Аналогічна картина була й в 2014 році, щоправда, сума була трохи більше півмільйона гривень. Це пов’язано зі скорочення ліжкового фонду.  Вже в цьому році може «набігти» майже півтора мільйона, адже за півріччя використано 8,800 тис. грн. з 16,5 млн. грн.. переданих трансфертів.  І, якщо ж в даних випадках компенсація відбувалась за рахунок міської частки бюджету, то за чий рахунок компенсуватимуть у новоствореній районній лікарні, не відомо.

А чому району завжди «не вистачало» коштів?

Перша причина полягає в методиці розрахунків мінфіну. Друга криється в своєрідній структурі нашого району, де багато сіл з малою кількістю мешканців. В районі функціонують 17 ФАПів, навіть в тих селах, де менше 300 мешканців, і де вони не повинні функціонувати. Ми їх утримували на прохання районної влади, в тому числі й завдячуючи сукупному бюджету охорони здоров’я міста та району. Що ж буде тепер, важко відповісти.

Скажіть, а коли саме відбудеться цей  поділ на міську та районну охорону здоров’я? Невже, ще в цьому році?

З наступного року. Сьогодні район не може вийти зі співфінансування, адже існуюча угода цього не дозволяє зробити без згоди міської влади, у якої немає підстав для розірвання договору.

Повернемося до сесії райради. Як приймалось рішення щодо створення районної лікарні, адже мав місце пікет медпрацівників КМЛ, які намагалися «достукатися» до керівництва району, аби зберегти існуючу систему охорони здоров’я?

Вважаю, що рішення було, так би мовити, продавлене. Не дослухались до думок окремих депутатів, які пропонували перенести його ухвалення, аби досконало вивчити.  Більше того, напередодні не було засідання постійних комісій, де б проект розглядався. Я, як член постійної комісії з соціальних питань, мав би попередньо ознайомитись з проектом.

То, що ж чекає нас далі?  Чи можливі зміни  в системі охорони здоров’я, адже тривають адміністративна те територіальна реформи?

Судячи з інформації в ЗМІ, вже в вересні  Верховна Рада розгляне пакет законопроектів, які докорінно змінять підходи до охорони здоров’я в країні, в тому числі й механізм фінансування медичних закладів. Скоро медичні заклади виступатимуть, так би мовити, продавцями своїх послуг, а обладміністрації стануть їх покупцями. І, вірогідніше  за все, такі послуги закуповуватимуться комплексно у того закладу, який може їх надати якісно і у повному обсязі.  Це означає, що наша міська лікарня має більше шансів вижити в нових умовах.

Наприклад, у нас цілодобово працюють акушери - гінекологи, хірурги, що є далеко не в усіх лікарнях, тим більше в маломіцних, як новостворена районна. В міській лікарні, зокрема, відпрацьовано механізм «тривожної кнопки», це коли  протягом кількох хвилин всі чергові служби збираються в пологовому відділенні, аби надати невідкладну допомогу при акушерській кровотечі, яка може закінчитися фатально для породіллі.

Наші лікарі звикли працювати з важкими хворими, і мають неабиякий досвід в цьому напрямку на відміну від лікарів відділкової де, в основному, обслуговувалось молоде, працездатне населення.

Проясніть, будь ласка, перспективу створення в місті госпітального центру.

Наслідком територіальної реформи і має стати створення подібного центру. Гадаю, що саме у нас він і буде, адже адмінцентром півночі області стане Котовськ. Навіть зараз у нас великий потік іногородніх пацієнтів з Красних Окон, Ананьєва, Кодими, Балти, ін.. населених пунктів.  При реальній вартості ліжкодня близько 200 грн., іногородні пацієнти сплачують благодійний внесок  50 грн. за добу. Я особисто розпорядився відмінити благодійні внески, аби потік пацієнтів з інших міст збільшувався, що в перспективі, за умови змін у фінансуванні медичних закладів, дасть свої позитивні результати. Сьогодні кількість іногородніх пацієнтів коливається в межах 6%, і цей відсоток  збільшуватиметься. І не тільки за  вузькопрофільними напрямками.

До речі, наша лікарня має безстрокові ліцензії по  55 видах медичних спеціальностей. Здається, що жодна медична установа в області не має такого переліку. Звичайно, якщо мова заходе про те, що наша лікарня стане госпітальним центром, слід замислитись над розширенням видів медичних послуг. Кілька років тому планувалось створення пренатального центру, потужного реанімаційного та нейрохірургічного  відділень тощо.  Сьогодні необхідно розширити і приймальне відділення лікарні, яке не відповідає сучасним вимогам. Бажання  для цього у нас є, однак,  все залежить від  відповідного фінансування.

Чи можливо ще повернутись до питання створення єдиного міськрайонного закладу охорони здоров’я вже в межах міської та районної лікарень? Від кого це залежить?

Гадаю, що можливо, адже вигідність співфінансування такого закладу очевидна. Якщо на то буде воля району, переконаний, що всі залишаться у виграші. А, головне, щоб пацієнти не відчули погіршення якості медичних послуг, на чому завжди наполягає міський голова Анатолій Іванов. Раціональніше буде ввести районну лікарню до складу міської з єдиним керівництвом, що дасть змогу зекономити на витратах по утриманню адміністративного апарату.  І коли сьогодні говорять про конкуренцію обох лікарень, це не зовсім правильно. В наш час, коли потрібно уникати зайвих витрат бюджетних коштів, раціонально їх використовувати, подібна конкуренція, знову ж таки, за бюджетний кошт, виглядає марнотратством.

Майбутнє об’єднання ми бачили б у створенні нових відділень та  переведенні деяких відділень у бувшу відділкову лікарню, наприклад неврології, терапії, педіатрії тощо. Там була б госпрозрахункова частина консультативної поліклініки, яка б займалась медоглядом. Це дозволило б покінчити з чергами до лікарів, які сьогодні ще  мають місце. В міській лікарні зосередили б хірургічний профіль.

Ще раз хочу наголосити, що розділення охорони здоров’я на міське та районне може призвести до перетворення лікарень у маломіцні медичні заклади, які сьогодні існують у сусідніх районах. Це може бути вигідним кому завгодно, окрім, звичайно ж, пацієнтів.

Чи доведеться проводити скорочення штату медпрацівників, якщо об’єднання не буде?  

Нажаль, цього уникнути не вдасться, однак, ми робитимемо усе можливе, аби цей процес не був таким болісним для трудового колективу. Скорочення відбудеться і в разі об’єднання лікарень. На даний час ведуться розрахунки, тому назвати якусь цифру дуже важко. Ми зробимо усе можливе, аби максимально зберегти свій колектив.  Але, хочу підкреслити, що  ми не допустимо погіршення якості медичних послуг, тому пацієнти можуть бути спокійними.

Які настрої зараз панують в колективі КМЛ? Чи можливі якісь акції за збереження єдиної системи охорони здоров’я?

В цілому колектив працює злагоджено і спокійно. Разом з тим, я не можу  виключати можливості, що медпрацівники не вдадуться до рішучих кроків задля збереження того, що стільки років напрацьовувалось і створювалось. Будь-який колектив має відстоювати своє право на гідне існування.

Скажіть, а наш центр первинної медико-санітарної допомоги  (ПМСД) буде і надалі обслуговувати мешканців району, чи в районі буде створено свій центр?

Районна лікарня має створити власний такий центр, хоча, не важко зрозуміти, що за відсутності достатньої кількості фахівців, і без додаткового фінансування, зробити це буде вкрай важко. Наш центр ПМСД обслуговуватиме тільки мешканців міста.

Чи були звернення колективу лікарні до обласної влади щодо збереження існуючої системи охорони здоров’я в місті та районі?

Так, були. Ми звертались до голів облради та ОДА. Нажаль, окрім формальних відповідей, нічого не отримали, хоча і знаємо, що на рівні області, в тому числі й у обласному відділі охорони здоров’я, дотримуються такої ж думки, як і ми. Я маю на увазі те, що необхідно зберегти єдину систему охорони здоров’я міста та району.

Дякую, Олександре Вільовичу, за щирі відповіді на питання!

Спілкувався Петро Лютенко