ЧОВНИ ГАРАНТІВ

В  миру  гарантів  не  було  – Були  правителі  негожі: Один  на  одного  похожі  –   Під  себе!  –  правили  веслом. І  Україна  в  далечінь… Пливе...  Човни  діряві. І  рветься,  рветься  волосінь З  гачком  з  наживкою  –  «держава».

Українська мова

Коли  я  був  грайливим  немовлям,   Мене  матуся  вчила  розмовляти. На  рідній  мові,  разом  з  молоком, Думки  свої  зуміла  передати. Матусю,  рідна,  я  тебе  почув. І  в  світ  пішов  між  інші  люди. Вчення  твого  я,  мамо,  не  забув.   Воно  зі  мною  скрізь  і  всюди. Я  пам’ятаю,  де  б  не  жив: Я  –  українець!  Це  моє  коріння! І  буде  вічно  мова  ця  звучати В  славних  поколіннях. Тарас  –  Кобзар  -    на  мові  цій Творив  і  мріяв  про  майбутнє, Про  велич  мови  марив  він,   І  вірив  у  її  могутність. Ніхто  на  батьківській  землі Мене  примусити  не  в  силах Забути  мову,  на  якій Матуся  з  татком  говорили. У  гостя  мова  не  моя: Хай  розмовляє  –  зрозумію. Вона  –  велична,  як  моя. Мою  ганьбити  він  не  сміє! Коли  я  був  грайливим  немовлям, Мене  матуся  вчила  розмовляти. На  рідній  мові,  задля  майбуття, І  інші  мови  вчила  шанувати. Нам  жити,  люди,  на  одній  Землі. Ми  –  всі  –  брати!  Нам  нічого  ділити. На  мовах  розмовляйте  на  своїх… На  українській  гідно  розумітись!

АПОКАЛІПСІС ВІДМІНЯЄТЬСЯ?

Навкруг  гармидер,  гроші,  секс… Самець  приборкує  самицю. І,  може,  так:  самця  самиця З’їдає,  як  делікатес. О,  вищий  світ!  Який  ти  ниций! Де  честь?  Де  совість?..  Мертві  –  сплять!.. Богинь  немає!..  Там  самиці, Де  в  чергу  «козлики»  стоять.  Розквітли  воля  і  розпуста. Якого  ждати  ще  кінця? Зріднились  тиснява  і  пустош В  душі  природного  вінця. Він  більш  надії  не  леліє,   Не  покладається  –  «Бог  дасть!..» Майбутнє  світле  не  зоріє  – Одна  приреченість  у  масть. Finite  la…  Homo…  «Titanic…» Навкруг  гармидер,  гроші,  секс… Finite  la…  -  «по  шарабану!..» На  «via  Delarosa»  Хрест? Навкруг  гармидер,  гроші,  секс… Самець  приборкує  самицю. Нехай  і  так:  самця  самиця З’їдає,  як  делікатес…

 

 

БІЛЬШЕ ВІРШІВ МИХАЙЛА НІЗОВЦОВА