Форпост-Котовськ-каталог новин, статей, інформацій
Категорії розділу
Творчі об'єднання міста [7]
Літературна творчість котовчан [20]
Творчі люди міста [15]

Меню сайту

Пошук

Свята України
Праздники Украины

Прогноз погоди

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 490

Форма входу

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вітаю Вас, Гість · RSS 28-Бер-2024, 18:07

Головна » Статті » Котовськ літературний » Літературна творчість котовчан

Володимир РАССКАЗОВ: “Від душі я мрію, щоб Вкраїну ми любили вічно - не на мить..."
Володимир Рассказов: “Від душі я мрію, щоб Вкраїну ми любили вічно-не на мить...”

Серед когорти місцевих поетів постать Володимира Федоровича Рассказова є досить помітною та неординарною. Його творчість насамперед вирізняється патріотичною та громадянською спрямованістю, постійним шуканням життєвих істин. До того ж, В. Ф.Рассказов - один з небагатьох поетів котовщини, хто пише вірші українською мовою, плекає її всім серцем та душею, намагається захистити від хибного впливу часу та політики:
“ Чом рідну мову, звичаї та вади,
І честь і совість губимо свої,
За шмат ганчірки з іноземним “Маdе”
Ми продаємо ріднії краї ?”
Автор понад 200 віршованих творів, він і досить не має власної книги, хоча самі вірші увійшли до колективних збірок поезій “Замріяний степ”, “Степове проміння”, “Котовська весна” ( вид. м. Котовськ) та до збірника “Поетична ліра Котовська”, який побачив світ наприкінці 2006 р. у видавництві “Просвіта” м. Запоріжжя. Вірші Володимира Рассказова свого часу друкувались в газетах “Комсомольська правда”, “Чорноморські новини”, “Гудок” та багатьох інших, а поет отримував відзнаки за участь у різноманітних фестивалях. Сьогодні він здебільшого представлений на сторінках літературної газети “Промінь” під редакцією А.Д..Ковальського, що виходить щомісячно в “Котовських вістях”.
Життя поета завжди було тісно пов’язаним з рідною землею, і тому найвищим досягненням В.Ф.Рассказов вважає здобуття Україною незалежності. До речі, він брав активну участь в цьому процесі в якості одного з лідерів національно – патріотичних сил Котовська, відстоюючи ідеали демократичного шляху розвитку на місцевому рівні.
“...будь мудрим й добрим, мій Народе,
Багатостраждальний люде мій,
На ясні зорі, чисті води,
Тримай уперто курс ти свій!”
Поету болить, що більшість з нас так і не усвідомили своєї значимості, як народу, як і того, що рабство є ганьбою, але най ганебнішим є психологія рабів під впливом якої перебуває сьогодні частина українського суспільства.
“Лише народ дуже терплячий,
Це – український мій народ...”
Головним здобутком на поетичній ниві автор вважає поему “Лиха суть” в якій оповідається про страшні часи голодомору, тепер вже визнаного геноцидом українського народу.
“ ...Гнилій всі картоплі раділи,
Супам з лободи й кропиви.
Та хати все більш сиротіли,
І заздрили мертвим живі...”
Уривок з цієї сповненої болю та трагізму поеми можна прочитати в збірці “Поетична ліра Котовчан”.
Вихований в дусі вірності хоч і гіркої, але правди В.Рассказов у своїй творчості не дозволяє кривди ані людей, ані часу, бо пропускає кожен свій твір крізь внутрішній цензор – сумління. На написання віршів його надихає навколишнє життя, людські взаємовідносини, природа... Чимало віршів присвячено Котовську, хоча поет народився в м. Єнакієве, що на Донеччині а його трудовий шлях залізничника пройшов по різним куточкам колишнього СРСР.

“У місті у нашому осінь -
Якась не така, як була.
Уже листопад, але й досі
Метіль золота не мела.
...................................................
Отак і в людей, коли скосить
Неждана жорстокість біди.
У Бірзулі нашій вже осінь,
Та все ж не така, як завжди...”
В.Ф.Рассказов не є прихильником наслідування у власній творчості і як сам зазначає: “Не наслідую навіть геніям, але вчусь всьому доброму, що є у моїх колег, бо талант – це дар Божий, а все Боже кожна істота повинна відчути в тій чи іншій мірі, щоб оцінити рівень добра і зла, надії, віри та любові. Або як сказав мій друг Микола Вінграновський: “Поети не кроти, поета очі – то Вітчизни очі”.
Поезію в нашому місті характеризує, як промінь світла в темному царстві, виокремлюючи тих, хто ближче по душі: О.Корембліта, В.Вітюка, Л.Ісаєву, А.Ковальського, В.Присяжну та деяких інших.
Володимир Федорович не полишає надію на те, що сприймаючи поетичне слово серцями та душами своїми ми здатні змінюватись на краще, що будемо більш спроможними відрізняти добро від зла, любов від зневаги... Тож налаштуємо душі і серця свої на поезію, а, раптом, насправді змінимося.

Петро Лютенко
член літоб’єднання “Промінь”
(Матеріал напрацьовано за результатами анкетування в рамках підготовки проектів міської асоціації громадських ініціатив МАГІ “Нова хвиля”)


Володимир Рассказов

Тому й пишу


Пишу я вірші лиш тоді,
Коли болить душа й страждає,
Й, немов би кола по воді,
Думки кружляють, і кружляють,
Коли чужа біда мені
Стає гірким безмежним горем,
Десь радість гасне вдалині,
Хтось тоне у житейськім морі,
Й не можу спокій зберегти
Тоді й стає мені все гірше,
Що я не в силах помогти
Хоч трохи людям. Тому й вірші
Крізь душу проходять мою,
Бо хочу, щоб людям в усьому везло,
Й вбачаю в тім совість свою,
Що в світі найбільше ненавиджу зло.
[/b]
Категорія: Літературна творчість котовчан | Додав: Leo (08-Вер-2011)
Переглядів: 950 | Теги: Рассказов | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright  ТГ "Форпост-Котовськ" © 2024 Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на //forpost-kotovsk.at.ua
Зробити безкоштовний сайт з uCoz