Журналіст Володимир ДОРОШ Володимир Антонович Дорош – людина добре відома котовчанам. Свого часу він працював кореспондентом «Одеських вістей» по півночі області. Шанувальники місцевих ЗМІ добре пам’ятають численні публікації Володимира Дороша на різноманітну тематику, завжди цікаві та актуальні. Сьогодні Володимир Антонович мешкає на батьківщині у м. Старий Самбір, що на Львівщині. Там він також працює за покликанням у одній з міжрайонних газет та, одночасно, є кореспондентом відомої на всю Україну газети «Високий замок». На питання, щодо остаточного повернення у Котовськ, В.Дорош зауважив, що сьогодні він відчуває свою потребу бути там, де він приносить користь людям і, де прислухаються до його думки. Най Вам щастить, пане Володимире!
Пропонуємо ознайомитися з дописами Володимира Дороша
Буде фінансування – будуть і дороги
- Щоразу стримуюся, щоб не адресувати недобрі побажання відповідальним за стан доріг у районі, - сказав спересердя водій мікроавтобуса, котрим репортер «ГП» їхав до Головецька. – Цю ділянку, на якій ось так трясемося, не можуть до пуття відремонтувати вже стільки років. Таке неподобство діється, що практично кожна машина виїжджає тут на зустрічну смугу. Інакше, ніж зигзагоподібно, рухатися по дорозі неможливо…
Та хіба це лише один такий автошлях на Старосамбірщині?! Стан інших, якщо не жахливий, то катастрофічний. Їм дивуються усі – від пересічних водіїв до чиновників з вищого ешелону влади, які вряди-годи наїжджають у район. Візьмемо, для прикладу, напрямок Львів-Самбір-Ужгород. У самісінькому центрі Старого Самбора, поблизу міськради та міліції такі ямища, що годі й обїхати. За цю ділянку, до речі, відповідає «Турківська ДЕД». Кожної весни шляховики ведуть тут ремонтні роботи. Влітку, восени «пломби» ще якось тримаються, а після зими це покриття злізає разом зі снігом. І все починається знову. Фактично, на вітер ідуть мільйони народних коштів. Та хто за це відповів?! На даній трасі вже давно не було капітального ремонту, так що сьогоднішнього інтенсивного руху автотранспорту вона просто не витримує, адже її проектували ще у минулому столітті.
Таким чином, про стан автодоріг на Старосамбірщині можна багато говорити, одначе все впирається у кошти, вірніше, їх відсутність. Про все це говорилося і на нещодавній колегії РДА, де з основних питань доповідав начальник відділу економіки Микола Масляк. Слухаючи інших виступаючих, зокрема, Богдана Дмитришина – начальника філії «Старосамбірський райавтодор», його колегу Євгена Оховича із Самбора, головного інженера «Турківської ДЕД» Володимира Гривнака, а також інших відповідальних працівників, у тім числі й «Львівоблавтодору», ловив себе на думці, що всі вони говорили по суті одне і те саме: неналежне фінансування. Пан Дмитришин бідкався, як завжди. Мав 120 тисяч гривень, але використав їх на латання дір на маршруті до Нижанкович. А лише година роботи грейдера коштує 3 тисячі гривень. Загалом, як підкреслили дорожники, на капітальний ремонт кілометра автошляху потрібно нині 3,5 млн. гривень. Для області ця сума становить 6 мільярдів! Одначе таких грошей немає і в помині. На сьогодні «Укравтодор» виділив Львівщині усього 59 мільйонів гривень на експлуатаційне утримання доріг, з яких нашому району перепало 1 млн. 400 тис. грн., а залишилося усього 100 тисяч. Смішна цифра. Що можна зробити за такий мізер. Щоправда, не можна не погодитися і з думкою про те, що хоча наші дороги латані-перелатані, і на них живого місця немає, та все-таки це краще, аніж суцільне бездоріжжя. Зрозуміло, вибір є: можна зробити, приміром, 10 кілометрів дороги, а решту шляхів залишити з вибоїнами, чи все-таки залатати автошлях по усій протяжності, щоби по ньому можна було їздити бодай рік. І все-таки йшлося про кілька пріоритетних напрямків. Зокрема на Смільницю, Ужгород, деякі інші. Смільницьку дорогу вже давно слід би було перевести у розряд державного значення. Як і ведеться, дорожників критикували, висловлювали різні претензії, чимало запитань надійшло, зокрема, і від очільника представницької влади району Володимира Горбового. Серед рекомендацій, які прозвучали у рішенні колегії з цього приводу – дорожникам слід узгоджувати з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування плани та обсяги проведення ремонтних робіт, проводити їх у відповідності до існуючих технологій, постійно контролювати правила експлуатації користувачами доріг, додатково встановити дорожні знаки тощо.
Все це добре, та, однаково, філіям без фінансової підтримки нічого не вдасться зробити, і все залишиться так, як і було. Можливо, після Євро-2012 ситуація зміниться на краще, бо нині повним ходом ведуться єврооб’єкти. Це, зокрема, траси Львів-Шегині, Львів-Рава Руська, Львів-Краковець.
