Як
встановлено статтею 302 Податкового кодексу України, для сільськогосподарських
товаровиробників - платників ФСП об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських
угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель
водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у
власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування,
у тому числі на умовах оренди.
Нормами
статті 14 Податкового кодексу дано визначення сільськогосподарського
товаровиробника - це юридична особа незалежно від організаційно-правової
форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або
розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах,
ставках, водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих
потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах,
та здійснює операції з її постачання.
Сільськогосподарська
продукція - продукція, що підпадає під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо
при цьому така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, збирається,
виготовляється, виробляється, переробляється безпосередньо виробником цієї
продукції, а також продукти обробки та переробки цієї продукції, якщо вони
були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах)
для продажу, переробки або внутрігосподарського споживання.
Стаття
307 Податкового кодексу визначено, що платники фіксованого сільськогосподарського
податку не є платниками ряду податків і зборів, зокрема, земельного податку,
крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для
ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Земельні
ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками та землекористувачами виключно
в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.
Землями
сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для
виробництва сільськогосподарської продукції, а й для розміщення відповідної
виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської
науково-дослідної та навчальної діяльності.
До
земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя
(рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги) та
несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові
смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель
лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами,
землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі
тимчасової консервації тощо).
Тому,
сільськогосподарське підприємство - платник фіксованого сільськогосподарського
податку не буде сплачувати земельний податок за земельні ділянки під
виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення
і надані для виробництва товарного сільськогосподарського виробництва, а за земельні
ділянки, які надані не для ведення товарного сільськогосподарського
товаровиробництва, - сплачувати земельний податок на загальних підставах. При
цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру.
Разом
з тим, якщо платник ФСП - власник землі чи землекористувач надає в оренду земельні
ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, то земельний податок за такі
земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами)
сплачується на загальних підставах.
Наталія Цимбалюк,
Котовська
ОДПІ
|