Верховною Радою України прийнято Закон № 3609-VI від 07.07.2011 року, який вносить зміни до Податкового Кодексу України та деяких інших законо­давчих актів України щодо вдос­коналення окремих норм Подат­кового кодексу. Закон набрав чин­ності з 6 серпня 2011 року.

Слід звернути увагу, що більшість норм цього Закону щодо плати за землю набирають чинності не з 6 серпня 2011 року, а з 1 січня 2012 року.

Крім редакційних поправок, до Податкового кодексу внесено багато змін та доповнень, які до­корінно змінюють чинні до цього норми Кодексу

Внесено низку змін щодо пла­ти за землю, зокрема, перенесе­но термін подання декларації по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки держав­ної та комунальної власності. З метою своєчасного надання до податкових органів звітності по податку на землю її подання пе­ренесено на більш пізній термін - не пізніше 20 лютого поточного року (було - до 1 лютого).

Статтею 276 чітко визначено, що земельний податок за зе­мельні ділянки гаражно-буді­вельних, дачно-будівельних та садівницьких товариств у межах населених пунктів оподаткову­ються за ставкою 3% від суми земельного податку, обчислено­го відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу.

Змінами передбачено, що за ставкою 25% обчислюється по­даток на земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізнич­ного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-по­бутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах).

Статтю 282 Податкового ко­дексу доповнено новою нормою, згідно з якою від сплати земель­ного податку звільняються плат­ники фіксованого сільськогоспо­дарського податку за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогоспо­дарського  товаровиробництва.

Податковим кодексом визна­чено, що, якщо платники земель­ного податку, які користуються пільгами щодо сплати цього по­датку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за зе­мельні ділянки під такими буді­влями (їх частинами) сплачуєть­ся на загальних підставах з ураху­ванням прибудинкової території. При цьому зазначена норма не поширюється на бюджетні уста­нови у разі надання ними буді­вель, споруд (їх частини) у користування (оренду) іншим бюджет­ним установам.

Внесеними змінами установ­лено, що ця норма не поши­рюється також на земельні ділянки, які використовують бюд­жетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх части­ни) у тимчасове користування (оренду) не лише бюджетним установам, а й дошкільним, за­гальноосвітнім навчальним зак­ладам незалежно від форм влас­ності і джерел фінансування.

Наталія Цимбалюк, Котовська ОДП