Закон треба поважати, а рішення суду виконувати

 

За скоєння деяких видів злочинів кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді ув’язнення, але при винесенні вироку суддя обов’язково враховує, чи притягувався раніше підсудний до кримінальної чи адміністративної відповідальності, як характеризується за місцем мешкання, його сімейний стан, чи є на його утриманні неповнолітні діти, або немічні ба­тьки. З урахуванням всіх цих обставин українськими судами часто вино­сяться вироки, які не пов’язані з  перебуванням у місцях позбавлення волі, тобто кожному, хто ослизнувся, надається можливість виправитись. При цьому спочатку суддя, а потім працівники кримінально-виконавчої інспекції роз’яснюють, що перша умова на шляху виправлення є уникнення скоєння злочинів та адміністративних правопорушень. Кожен засуджений з іспито­вим терміном напевно знає, що у разі скоєння злочину в дію вступає ст. 71 КК України «Призначення покарання за сукупністю вироків», частина перша якої гласить: «Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття   покарання   вчинив  новий  злочин,  суд  до  покарання, призначе­ного за новим  вироком,  повністю  або  частково  приєднує невідбуту час­тину покарання за попереднім вироком.»

Так в квітні минулого року 20-річний Андрій, мешканець Вінницької області, за скоєння крадіжок отримав 4 роки позбавлення волі. Однак, врахо­вуючи щиросердне каяття, співпрацю зі слідством, суд призначив йому іспи­товий термін - 3 роки. Маючи за плечима судимість важко влаштуватись на роботу, тому він подався шукати кращої долі подалі від рідного села, але приїхавши до родичів в с.Куяльник, Котовського району, не квапився йти на роботу. В селі він потоваришував з такими ж як він сам безробітними. Пере­бивався випадковими заробітками, ночував у випадкових знайомих, а коли безгрошів’я приперло, як кажуть, до стіни, згадав стару професію. За дня Ан­дрій придивився два домогосподарства, де, на його думку, ніхто не жив, а ввечері пішов втілювати задумане в життя. З одного подвір’я він поцупив алю­мінієвий посуд, а з другого металобрухт. Викрадене здав на пункт прийому металобрухту, попередньо розчавив. Отриманих грошей хватило на випивку, закуску та цигарки.

Працівники Котовського МВ затримали злодія протягом доби з мо­менту звернення потерпілих. Парубок  в черговий раз щиросердно розкаявся, але при розгляді матеріалів кримінальної справи у суді  було враховано, що він на шлях виправлення не став і до покарання за скоєння злочину, передба­ченого ч.3 ст. 185 (Крадіжка з проникненням у житло або сховище) КК України  було  приєднано частину  невідбутого покарання. Загальний термін 4 роки  6 місяців він проведе за гратами, вивчаючи кримінальний Кодекс.

                                                                               

                                                                                    Роман Білоус

                                                           Старший слідчий Котовського МВ ГУМВС

                                                                                     майор міліції