Пам'ятаємо, шануємо, не забудемо

„Майже тридцять років минуло від дня трагедії на Чорнобильські атомні станції, міста і села тридцяти кілометрової зони поросли травою і більш нагадують картинки з фільмів жахів, а біль від втрати товаришів не вщухає,- говорить колишній працівник ДАІ Андрій Володимирович Осадчий”

Він був в числі перших котовчан-міліціонерів, які на початку травня 1986 року за наказом керівництва попрямували в м.Чорнобиль. Там він виконував звичну для себе роботу: займався регулюванням транспортного потоку, який йшов з зараженої території, перевіряв автомобілі, супроводжував колони. Працювати доводилось по 12-14 годин на добу.  Незабутнє враження на нього призвела  велика кількість бетономішалок з реєстраційними номерами всіх радянських республік. Вже згодом він зрозумів, що за допомогою цих автівок виготовлялася суміш для укриття на 4 енергоблок АЕС.

Побували в зоні відчуження й інші співробітники міліції: працівники паспортної служби Головко В.П., Двойнос І.В., Трегубчак В.А., пожежної охорони Котенко Ю.П., карного розшуку Нікітішен А.П.,  Студеникин В.М., служби у справах дітей Фабіжевскій С. А.  А весь особовий склад котовської міліції долучився до акції по збору коштів, які в подальшому були передані  в Фонд допомоги постраждалим. Як завжди, у часи лихої біди, мешканці, тоді ще СРСР, об’єднались і зуміли протистояти техногенні катастрофі і зробили майже неможливе - не допустили розповсюдження радіації всією територією України.

У день вшанування ліквідаторів Чорнобильської трагедії щиро і з великою повагою говоримо слова подяки всім учасникам подій, які в 1986 - му пройшли через пекло, але виконали свій обов'язок і залишилися вірними присязі.   

                                                              Олена Хаустова

Котовський МВ ГУМВС України в Одеській області