Дитинство, обпалене війною

Друга світова війна залишила свій жорсткій відбиток на долі кількох поколінь. Випробувань зазнали не тільки ті, хто воював. Окупанти знущалися з мирних мешканців: били людей похилого віку, ґвалтували жінок, гнали в рабство молодь і дітей. Пенсіонер МВС Ашихмін Юрій Іванович був одним з тих, хто з самого народження у повній мірі на собі зазнав знущань з боку загарбників. Він - малолітній в’язень  концтабору.

З перших днів війни його батько пішов боронити Батьківщину, а вагітна мати з двома дітьми залишилась вдома в маленькому селі на Орловщині.  Коли німецькі загарбники захопили село, вони зігнали в купу жінок з дітьми і погнали  на північ. Від села до села до полонених людей приєднувались жінки і маленькі діти. Кінцевим пунктом призначення був концтабор, що розташований в Латвії. Там в лютому 1942 року і народився Юрій Ашихмін. За спогадами його матері тої зими були такі люті морози, що аж пелюшка примерзала до крихітних дитячих ніжок, а від голоду і холоду щодня помирало по кілька десятків дітей. Німці потаврували, як скотину, дітей і дорослих: у них на руках був номер, який вони були повинні називати і показувати під час переклички.

Незважаючи на нелюдські умови життя, наругу, голод родині Ашихміних вдалося  повернутись додому. Домівка була знищена під час бомбардування, тому оселились жінки із дітьми в землянках. Післявоєнні роки теж не були солодкими, але вони були мирними.

Після закінчення школи Юрій Ашихмін поїхав на Херсонщину, де закінчив спочатку педагогічний, а потім юридичний інститут. В міліцію Юрій Іванович пішов працювати, вже маючи життєвий досвід. Як він сам зізнається, робота йому приносила велике задоволення, керівництво завжди цінувало працьовитого оперативника. Він швидко підіймався по службових сходах. На його рахунку десятки розкритих злочинів: від викраденої курки до розбійних нападів і вбивств. Останнє місце його роботи-заступник начальника Котовського міськрайвідділу міліції з оперативної роботи.

Підполковник міліції у відставці Юрій Іванович Ашихмін наполягає, що ніколи не слід забувати минулого, аби воно не повторилося у майбутньому.

                                            Олена Хаустова

                                                   Котовський МВ ГУМВС України в Одеській області